понеділок, 11 березня 2013 р.

Музей іграшки у Києві

експонат музею іграшок у Києві
Не кожен киянин підозрює про існування у місті цього дуже цікавого і пізнавального закладу. Він не кидається у вічі як наприклад музей води на горі біля готелю Дніпро або монументальна споруда історичного музею що височить над прірвою біля Андріївського узвозу. Музей іграшки створений зовсім недавно у 2005 році і скромно розташований на Кловському узвозі - прямому продовженні вулиці Інститутська що починається на Майдані Незалежності.
Ідея створити подібний музей виникла ще у 20 роки минулого століття, одразу по громадянській війні. Саме з того часу примірники кожної іграшки що виготовляла промисловість зберігалися на спецскладах. А можливість виділити приміщення для експозиції з'явилася у міста лише в 2005 році. На цей час кількість можливих експонатів вже досягла 15 000 - їх неможливо всі показати одночасно. Колекція музею також поповнювалася авторськими виробами і подарунками, наприклад "перлини" музею, декілька унікальних іграшок 19 сторіччя були подаровані сім'єю академіка Богомольця. Окремо створена експозиція української народної іграшки, теж дуже цікава.
Враження від відвідування вкрай позитивні. Неначе повертаєшся назад у 80-роки і бачиш власні давно забуті дитячі іграшки. У ті часи не було такого різноманіття як зараз і у більшості дітей забавки були однаковими. Є й цікавинки, наприклад радянські комбайни-трансформери або пластмасові моделі літаків та суден. Розповідь екскурсовода з цікавістю слухали не тільки дорослі а й діти.
Раджу всім сходити в музей іграшки, буде корисно і дорослим і дітям. Адреса - Кловський спуск 8. Шкода лише що на вихідних він не працює

субота, 9 березня 2013 р.

Ulead VideoStudio відеоредактор

Після придбання нової фотокамери Nikon вирішив спробувати змонтувати невеличке відео та зіштовхнувся з проблемою: Nikon зберігає відео файли у форматі .mov який абсолютно не дружній до більшості популярних відеоредакторів, наприклад Ulead. Я якось вже звик використовувати Ulead VideoStudio і цілком задоволений цією програмою.
Отже файли  .mov відкриваються редактором але під час роботи картинка постійно підвисає а програма сама по собі закривається та й зберегти нічого неможливо. Шукати інші відеоредактори не хотілося, тому вирішив підібрати конвертер для відеофайлів і знову не знайшов нічого з безкоштовних та доступних програм або ж якість отриманого результату не задовольняла.
Рішення виявилося поруч. У мене на компі стоїть програмка Windows Live Moviw maker. Я швиденько повідкривав свої .mov файли у ній та зберіг як .avi
Результат виявився несподівано гарним: якість не страждала, Ulead VideoStudio обробляє .avi на ура, а сам процес займає секунди. І це після півдоби страждань та нерозуміння чому улюблена програма відмовляється працювати. Рази три прийшлося її перевстановлювати та обновлювати Квік тайм.

вівторок, 5 березня 2013 р.

Незвичайна карта Києва

Нещодавно натрапив на незвичну намальовану карту центра Києва що можна було безкоштовно взяти на рецепції у готелі Русь. Раніше бачив подібну карту Праги і здається міста Мінськ - столиці Білорусі. А тепер Київ, що дуже порадувало. Карта дуже оригінальна, її цікаво роздивлятися і навіть можна почепити на стіну як картинку. До речі, збільшуючи у фотошопі її фрагмент помітив що картинка від цього тільки стає кращою. Мабуть можна порадити авторам видавати цю карту у більшому масштабі. Шкода що друкується російською мовою, але це зрозуміло - карта туристична і мабуть призначена в першу чергу для російських туристів.


субота, 23 лютого 2013 р.

Неслов'янська Росія?



Часто буваючи у Москві та інших російських містах по роботі не можу лишити без уваги власне спостереження: значну кількість населення становлять вихідці з Кавказу, татари або інші так звані нац.меншини.
Для цікавості зазирнув у вікіпедію де вказано дані останніх переписів населення: на 142 мільйони громадян РФ власне росіян аж 80%. При чому за останні 10 років їх кількість навіть трохи збільшилась , а доля татар та чеченців наприклад, зменшилась. Як таке може бути? Адже відомо що кавказькі сім'ї або татари  традиційно багатодітні у той час як типові російські сім'ї не мають багато дітей. Більше того, самі росіяни помічають постійне збільшення присутності кавказців у містах. Я не згадую вже китайців у маленьких містечках Сибіру.
Аналізуємо далі. "Кавказці" - носії майже чужої для етнічних слов'ян культури, це інша релігія, інша ментальність. А спитайте росіян про їх "братні" стосунки зі своїми ж співгромадянами з Кавказу?  Більше того, все найкраще що є у Росії - це її природні ресурси розташовані на території національних округів де словянського населення майже немає. І ця асиметрія величезна та загрозлива. Що відбудеться коли суб'єкти РФ отримають власний національний середній клас? А це невідворотній процес. У Якутії зявиться якутська інтелігенція яка спитає сама себе: кому навіщо і за які гроші ми віддаємо власний якутський газ? якщо на ньому можемо збудувати власний якутський Кувейт де б кожен громадянин був би мільйонером?
Відомо що заселення Сибіру відбувалося за рахунок переселення великої кількості людей з України та цей потік з незалежністю нашої держави припинився.
Отже, наростання внутрішнього конфлікту у великій та різноманітній країні під назвою РФ неминучий процес який почався далеко не сьогодні. І одна з ланок цього конфлікту - етнічна, це постійне та значне зменшення державотворчої нації - росіян. Я не здивуюся якщо реальні цифри частки росіян у РФ коливаються десь у межах 50-60% сьогодні. А що буде років через 30?
Думаю що найменш болючим питанням через 30 років у РФ буде питання введення татарської мови як другої державної і вимога знання її всіма офіційними особами. Утопія? не така вже і утопія. Погляньте які кошти уряд РФ вкладає в інтеграційні процеси з Білоруссю і Україною. Не квола економіка або майже вичерпані ресурси цікавлять Москву в Україні, а люди!


вівторок, 5 лютого 2013 р.

Ями на українських дорогах

Знову кінець зими і знову щодня водії клянуть все на світі намагаючись об'їхати величезні вибоїни на центральних! магістралях Києва, столиці, а що вже говорити про інші дороги? Часом можна зіткнутися з ситуацією коли дорога настільки непроїзна що машини прокладаюсь собі шлях поруч, по полю або узбіччю.
Найгірші ділянки доріг що мені довелося зустріти - з Прилук до Качанівки. Абсолютно не проїзна дорога через ями, десь кілометрів 10-15 потрібно їхати по грунтовому узбіччю. Інший приклад - з чорноморського селища Курортне (це популярний курорт) до Затоки. Тут кілометрів 30 суцільні ями, часом більше схожі на ставки, в одному качки плавають а найпоширеніша прикраса парканів місцевих жителів - загублені ковпаки рівненькими рядочками.
Механізм виникнення ям у більшості випадків один і той самий - у тріщини потрапляє вода яка на морозі перетворюється на кригу, розширюється і рве дорожнє полотно, утворюючи яму.
Так, можна багато говорити про нестачу коштів, технологій та інше що призводить до поганих доріг, згадати ще погану погоду і збільшене навантаження... Проте думається мені що стан доріг це всього лише нестача ПОРЯДНОСТІ зацікавлених осіб і корупційну складову. Всіх - і безпосередніх виконавців, і виробників і що найгірше - контролерів. Ні для кого не секрет що використовується неякісний асфальт, який згідно з 50-річної давності ГОСТами так само неякісно вкладається і  закатується.  У Норвегії більш суворий клімат ніж в Україні проте дороги майже ідеальні. Кажуть, що будівництвом і ремонтом доріг мають займатися приватні фірми. Але в Україні це нічого не змінить! Приватні фірми це всього лише апендикси можновладців для витягування коштів з бюджету. Жоден з них не створив компанію з нуля грунтуючись на якості та вмінні працювати. Тому тендери виграватимуть лише наближені а дороги так і лишаться жахливими.
Відкрийте підручник історії. У тридцяті роки минулого сторіччя депресія у США, який перший крок робить уряд? Будівництво якісних доріг. Інший приклад. Післявоєнна розруха у Германії. Голод, безробіття. З чого почалося економічне відродження і піднесення? З будівництва якісних доріг. Це дало людям роботу, завантажило виробництво.
Важко сказати скільки втрат несуть українці через ями на дорогах, ремонти авто, пробки, втрата часу. Навряд чи це можна точно порахувати. І все через суцільну корупцію і жадібність. Можна поздоровити совків що обирають владу сьогодні і згодні її утримувати. Додам лише що дорога в Межигір'я з відомою резиденцією ідеальна, можна формулу-1 проводити.

понеділок, 4 лютого 2013 р.

Відгук про Fiat Grande Punto

Повертаючися до свого майже безмежного досвіду користування автомобілями середнього класу вирішив поділитися думками про популярну європейську модель  FIAT GRANDE PUNTO  1.4 бензин. З метою автопрокату років шість тому було придбано дві машини цієї марки а у 2011 році ще одну. Всі автомобілі експлуатувалися у нещадному режимі по київським та українським шляхам з нашим же пальним АІ-95 без простоїв, гаражів проте з регулярним та вчасним техоглядом і сервісом. Додам лише що всі фіати були за коробкою автомат  чи робот? не пам'ятаю як у салоні її назвали але для мене це все одне і теж саме а також з пакетом для поганих доріг, що саме туди входить не знаю точно, але металевий захист картеру обов'язково. Що можна сказати про  фіат пунто?
Загальне враження ближче до позитивного. Невеличкий але вмісткий автомобіль, дуже керований і стійкий на дорозі, чимось нагадує спортивний. Рівень комфорту і м'якості ходи дещо нижчий ніж у RENAULT CLIO  або Шкода FABIA і значно нижчий ніж у октавій та меганів. Що сподобалося - це абсолютна керованість і стійкість на поворотах навіть на швидкості. Там де рено вже валялося у кюветі фіат спокійнісінько і без вагань повертає. Дуже радує невеликі витрати пального - по місту десь до 7 літрів бензину і відносно малі габарити що дозволяють паркуватися майже будь-де. Ну добре, позитивні моменти і так всім відомі, а тепер про мінуси.
Я відкину негаразди пов'язані з неякісним сервісом чи початковим устаткуванням, оскільки це характеризує зовсім не автомобіль - а таких було досить багато і це тема окремого огляду. Найбільшим мінусом на мій погляд є низька посадка машини. При чому при покупці вона здається була значно вища а через півроку опускається. І це характерно для всіх фіатів пунто що я використовував. Це найкритичніший мінус що не дозволяє пересуватися на засніжених та вкритих кригою шляхах за містом взимку.
По-друге, взимку при мінус десяти заводиться не з першого разу. А ще перестає відкриватися багажник. Там електронний замок відмикається кнопкою із салона. Тільки після зігрівання феном місця замка можливо його відчинити. А наступного дня знову все повторюється. Невелика кількість води що намерзає не дає нормально відчиняти.
По-третє, на одній машині були проблеми з коробкою автоматом узимку. Довелося її міняти (пробіг десь 10 000 км був). Взагалі їх рекомендують прогрівати не менше 5 хвилин.
Висновок - FIAT GRANDE PUNTO  - гарна стильна машина але не для морозів, і не для поганих доріг, тим більше зимових.